П’єса – казка «Птахи і  дітлахи»

Дійові особи: автор, діти, Сергійко, Марійка, Сорока, Шпак, Ластівка, Жайворонок, Лелека, Лебідь)

(діти колективно складають казку; вчитель оформляє її у віршованій формі; батьки шиють і виготовляють костюми для казки)

Автор:   В ріднім краї це було.

Де шепочуть тихо верби.

Там розкинулось село,

Олексіївка, край Берди.

Школа гарна є в селі.

Дітлахам всміхається.

В ній, повірите, чи ні.

Чудеса трапляються.

(виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

Чи ви бачили таке?

Вже весна, та замело

Стежки, поле і село.

Сипле щедро сніг, сніжок.

Не шкодує він пташок.

(виходить Шпак)

Шпак: - Я маленький сірий шпак

Одягнув у цятку фрак.

    Щоби веснонькузустріти,

Радий день і ніч летіти.

А весна мете сніжок.

Ой, потрібен кожушок.

Хоч маленький, невеличкий.

Що це? Справжня рукавичка!

Наче теплий, гарний дім.

Поживу, мабуть, у нім.

(Шпак залазить у рукавичку. Виходить Ластівка)

Ластівка: -Я - працьовита і швидка,

Струнка, тендітна і метка.

 Мені усі довкола раді,

Як в чорно-білому наряді

Пташину рекламую моду.

Бо маю я модельну вроду.

Мене всі ластівкою звуть.

Важкий і довгий був мій путь.

Із чужини у рідний край.

Та  все в заметах: поле, гай.

Хоч цей сніжок і сипле тихо.

Він для пташини справжнє лихо.

(Ластівка роздивляється довкола і бачить рукавичку)

Ластівка: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: - Я,  розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

                  Пусти, шпаче, в рукавичку.

                  Буду тобі за сестричку.

Шпак: - Заходь, ластівочко, люба.

               Веселіше вдвох нам буде.

                   (Ластівка залазить у рукавичку. Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

  Чи ви бачили таке?

Ластівка шпаку сестричка.

Їх будинок – рукавичка!

(Виходить Жайворонок)

Жайворонок: - Я люблю луги й поля.

Тут мій дім, моя земля.

Прокидаюся раненько,

Бо співа моє  серденько.

Піднімаюсь швидко ввись.

Лийся, пісня моя, лийсь!

Мене з тіста виробляють.

І з весною зустрічають.

Жайворонком здавна звуся.

Тільки холоду боюся.

Мерзнуть крильця на морозі.

І співати я не в змозі.

(Роздивляється довкола, бачить  рукавичку)

Жайворонок: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: -  Я, розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

Жайворонок: -А я жайвір – рання пташка.

                          Ви пустіть мене, будь ласка.

                          Страшно вдома замерзати.

                          Буду вам надійним братом.                         

Шпак: - Заходь, жайворонку, любий.

               Веселіше втрьох нам буде.

                   (Жайворонок залазить у рукавичку. Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

                  Чи ви бачили таке?

                  Троє вже у рукавичці.

   Два брати, одна сестричка.

(виходить Лелека)

Лелека: - Я поважний птах, лелека.

                  Прилетів до вас здалека.

Як гніздо зроблю на хаті,

                  Будуть люди в ній багаті.

                  Щастя я приношу в дім.

                  Сміх дитячий буде в нім.

                  Люди цю прикмету знають.

                  Тож лелек охороняють.

                  Та тепер в снігу село.

                  І весни, як не було.

(бачить  рукавичку)

Лелека: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

Жайворонок: -А я жайвір - пташка рання.

                          Все співаю спозарання.

Лелека: - А я поважний птах, лелека.

                  Прилетів до вас здалека.

В дім пустіть мене, пташата.

Буду вам усім за тата.

Шпак: - Хоч пташок і так багато.

              Будь, лелеко, нам за тата.

(Лелека залазить у рукавичку. Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

                  Чи ви бачили таке?

            Четверо у рукавичці:

Тато, братики, сестричка.

                (виходить Лебідь)

Лебідь: -Біла-біла, гарна-гарна.

                Вигинаю шию плавно.

                В казці я краса - царівна.

                Лебідь пишна і чарівна.

               А в житті – сором’язлива.

               Вірна подруга, вразлива.

               І за це мене повсюди.

               Люблять і птахи, і люди.

               Так я весноньки чекала,

Поспішала, та не знала,

               Що мороз скував озерце.

               Тріпочи ж , пташине серце.

(бачить  рукавичку)

Лебідь: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

Жайворонок: -А я жайвір - пташка рання.

                          Все співаю спозарання.                        

Лелека: - А я поважний птах, лелека.

                  Прилетів сюди здалека.

Лебідь: -А я лебідочка –царівна.

  Вірна, гарна і чарівна.

                Ви впустіть мене, швиденько.

                Буду вам я гарна ненька.

Шпак: -Щож , лебідонько, серденько.

              Будь віднині нам за неньку.

                  (Лебідь залазить у рукавичку.Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

                  Чи ви бачили таке?

                  В рукавичці вся сім’я.

                  Тож зігріюсь в ній і я.

(виходить хлопчик Сергійко і дівчинка Марійка)

Сергійко: - Ух, мороз щипає щічки.

Що це? Ніби рукавичка.

Марійка: - Не спіши, Сергійку, стій!

Щось ворушиться у ній.

Сергійко: - Глянь, Марійко, тут птахи.

(діти зазирають у рукавичку, звідти долинає голос:)

 «Порятуйте, дітлахи!»

Марійка: - Ой, Сергійку, що ж робити?

Як нам правильно вчинити?

Сергійко: - У дорослих є погана звичка.

Інколи губити рукавички.

Марійка:   -  А коли в ній чуються розмови.

Значить рукавичка ця казкова.

Сергійко: - Тож, Марієчко, не гаєм часу.

                     Віднесемо знахідку до класу.

(Дії відбуваються в класі. На підлозі лежить рукавичка. Діти з подивом обдивляються її. З рукавички виходить Сорока)

Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,

                 Чи ви бачили таке?

                  Ми не в лісі і не в полі.

                 Опинились ми у школі.

Учень: - Гляньте, дивина та й годі!

Учениця: -Що це сталося в природі?

Учень: -Що Сороки розмовляють.

Учениця: Рукавички виростають.

Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,

                 Зараз буде й не таке!

                  Птахи, вийти з рукавички!

                  Показати свої личка!          

         (Із рукавички виходять усі птахи)

Учень: - Вивчали ми усіх цих пташок.

Учениця: -Не вижити їм без комашок.

Учень: -Без сонця, у морозний день

   Не буде чутно їх пісень.

Учениця: -Загинуть птахи на льоду.

Учень: - Попали, бідні у біду.

Птахи (разом): - Тож прохають вас птахи:

-         Нас врятуйте, дітлахи!

(Заходять Сергійко і Марійка. Вони тримають у руках шпаківню, дуплянку, напівдупло)

Сергійко: -Не сумуйте так, птахи.

                    Ми не просто дітлахи.

                    Учні старанні, завзяті.

                    Всі екологи, юннати.

Марійка: - Для житла і відпочинку.

                    Змайстрували вам будинки.

Сергійко: - Годівничок біля школи

Теж розвісили доволі.

Учень: - Поки зійде сніг в садочку.

Будьте тут в живім куточку.

Учениця: - Поки ще не скресла річка.

                     Вам в басейні є водичка.

Учень: - Всі дорослі і малята.

               Раді вам допомагати.

Учениця: - Справжні друзі нам птахи.

Птахи (разом): - Вам спасибі, дітлахи!

Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,

                  Чи ви бачили таке?

           Дружать з дітками птахи.

                   А з птахами дітлахи.

                   Що ж мені тепер робити?

                   Буду з ними теж дружити!

Автор: Скільки б снігу не було.

 Весна прийде у село.

Буде радісно птахам.

Буде добре дітлахам.

Будуть всі батьки радіти,

Що такі  в них чуйні діти.

             Будуть горді вчителі:

             Гарні діти на селі!