Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 16.12.2017, 08:05

Меню
Хмарка тегів
Чат
Оцінювання
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 276

Досвід

Головна » 2013 » Жовтень » 29 » Досвід роботи Ставицької Л.О. Олексіївська ЗОШ I-IIIступенів
21:57
Досвід роботи Ставицької Л.О. Олексіївська ЗОШ I-IIIступенів

Пєса – казка «Птахи і  дітлахи»

Дійові особи: автор, діти, Сергійко, Марійка, Сорока, Шпак, Ластівка, Жайворонок, Лелека, Лебідь)

(діти колективно складають казку; вчитель оформляє її у віршованій формі; батьки шиють і виготовляють костюми для казки)

Автор:   В ріднім краї це було.

Де шепочуть тихо верби.

Там розкинулось село,

Олексіївка, край Берди.

Школа гарна є в селі.

Дітлахам всміхається.

В ній, повірите, чи ні.

Чудеса трапляються.

 

(виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

Чи ви бачили таке?

Вже весна, та замело

Стежки, поле і село.

Сипле щедро сніг, сніжок.

Не шкодує він пташок.

 

(виходить Шпак)

Шпак: - Я маленький сірий шпак

Одягнув у цятку фрак.

    Щоби веснонькузустріти,

Радий день і ніч летіти.

А весна мете сніжок.

Ой, потрібен кожушок.

Хоч маленький, невеличкий.

Що це? Справжня рукавичка!

Наче теплий, гарний дім.

Поживу, мабуть, у нім.

 

(Шпак залазить у рукавичку. Виходить Ластівка)

Ластівка: -Я - працьовита і швидка,

Струнка, тендітна і метка.

 Мені усі довкола раді,

Як в чорно-білому наряді

Пташину рекламую моду.

Бо маю я модельну вроду.

Мене всі ластівкою звуть.

Важкий і довгий був мій путь.

Із чужини у рідний край.

Та  все в заметах: поле, гай.

Хоч цей сніжок і сипле тихо.

Він для пташини справжнє лихо.

 

(Ластівка роздивляється довкола і бачить рукавичку)

Ластівка: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: - Я,  розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

                  Пусти, шпаче, в рукавичку.

                  Буду тобі за сестричку.

Шпак: - Заходь, ластівочко, люба.

               Веселіше вдвох нам буде.

 

                   (Ластівка залазить у рукавичку. Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

  Чи ви бачили таке?

Ластівка шпаку сестричка.

Їх будинок – рукавичка!

 

(Виходить Жайворонок)

Жайворонок: - Я люблю луги й поля.

Тут мій дім, моя земля.

Прокидаюся раненько,

Бо співа моє  серденько.

Піднімаюсь швидко ввись.

Лийся, пісня моя, лийсь!

Мене з тіста виробляють.

І з весною зустрічають.

Жайворонком здавна звуся.

Тільки холоду боюся.

Мерзнуть крильця на морозі.

І співати я не в змозі.

 

(Роздивляється довкола, бачить  рукавичку)

Жайворонок: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: -  Я, розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

Жайворонок: -А я жайвір – рання пташка.

                          Ви пустіть мене, будь ласка.

                          Страшно вдома замерзати.

                          Буду вам надійним братом.                         

Шпак: - Заходь, жайворонку, любий.

               Веселіше втрьох нам буде.

 

                   (Жайворонок залазить у рукавичку. Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

                  Чи ви бачили таке?

                  Троє вже у рукавичці.

   Два брати, одна сестричка.

 

(виходить Лелека)

Лелека: - Я поважний птах, лелека.

                  Прилетів до вас здалека.

Як гніздо зроблю на хаті,

                  Будуть люди в ній багаті.

                  Щастя я приношу в дім.

                  Сміх дитячий буде в нім.

                  Люди цю прикмету знають.

                  Тож лелек охороняють.

                  Та тепер в снігу село.

                  І весни, як не було.

 

(бачить  рукавичку)

Лелека: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

Жайворонок: -А я жайвір - пташка рання.

                          Все співаю спозарання.

Лелека: - А я поважний птах, лелека.

                  Прилетів до вас здалека.

В дім пустіть мене, пташата.

Буду вам усім за тата.

Шпак: - Хоч пташок і так багато.

              Будь, лелеко, нам за тата.

(Лелека залазить у рукавичку. Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

                  Чи ви бачили таке?

            Четверо у рукавичці:

Тато, братики, сестричка.

 

                (виходить Лебідь)

Лебідь: -Біла-біла, гарна-гарна.

                Вигинаю шию плавно.

                В казці я краса - царівна.

                Лебідь пишна і чарівна.

               А в житті – соромязлива.

               Вірна подруга, вразлива.

               І за це мене повсюди.

               Люблять і птахи, і люди.

               Так я весноньки чекала,

Поспішала, та не знала,

               Що мороз скував озерце.

               Тріпочи ж , пташине серце.

 

(бачить  рукавичку)

Лебідь: - А хто, хто тут проживає?

Дім такий добротний має?

Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.

               Весни я вісник, перший знак.

Ластівка: -А я ластівка метка.

                  Працьовита і швидка.

Жайворонок: -А я жайвір - пташка рання.

                          Все співаю спозарання.                        

Лелека: - А я поважний птах, лелека.

                  Прилетів сюди здалека.

Лебідь: -А я лебідочка –царівна.

  Вірна, гарна і чарівна.

                Ви впустіть мене, швиденько.

                Буду вам я гарна ненька.

Шпак: -Щож , лебідонько, серденько.

              Будь віднині нам за неньку.

 

                  (Лебідь залазить у рукавичку.Виходить Сорока)

Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке

                  Чи ви бачили таке?

                  В рукавичці вся сімя.

                  Тож зігріюсь в ній і я.

 

(виходить хлопчик Сергійко і дівчинка Марійка)

Сергійко: - Ух, мороз щипає щічки.

Що це? Ніби рукавичка.

Марійка: - Не спіши, Сергійку, стій!

Щось ворушиться у ній.

Сергійко: - Глянь, Марійко, тут птахи.

(діти зазирають у рукавичку, звідти долинає голос:)

 «Порятуйте, дітлахи!»

Марійка: - Ой, Сергійку, що ж робити?

Як нам правильно вчинити?

Сергійко: - У дорослих є погана звичка.

Інколи губити рукавички.

Марійка:   -  А коли в ній чуються розмови.

Значить рукавичка ця казкова.

Сергійко: - Тож, Марієчко, не гаєм часу.

                     Віднесемо знахідку до класу.

 

(Дії відбуваються в класі. На підлозі лежить рукавичка. Діти з подивом обдивляються її. З рукавички виходить Сорока)

Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,

                 Чи ви бачили таке?

                  Ми не в лісі і не в полі.

                 Опинились ми у школі.

Учень: - Гляньте, дивина та й годі!

Учениця: -Що це сталося в природі?

Учень: -Що Сороки розмовляють.

Учениця: Рукавички виростають.

Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,

                 Зараз буде й не таке!

                  Птахи, вийти з рукавички!

                  Показати свої личка!          

         (Із рукавички виходять усі птахи)

Учень: - Вивчали ми усіх цих пташок.

Учениця: -Не вижити їм без комашок.

Учень: -Без сонця, у морозний день

   Не буде чутно їх пісень.

Учениця: -Загинуть птахи на льоду.

Учень: - Попали, бідні у біду.

Птахи (разом): - Тож прохають вас птахи:

-         Нас врятуйте, дітлахи!

 

(Заходять Сергійко і Марійка. Вони тримають у руках шпаківню, дуплянку, напівдупло)

Сергійко: -Не сумуйте так, птахи.

                    Ми не просто дітлахи.

                    Учні старанні, завзяті.

                    Всі екологи, юннати.

Марійка: - Для житла і відпочинку.

                    Змайстрували вам будинки.

Сергійко: - Годівничок біля школи

Теж розвісили доволі.

Учень: - Поки зійде сніг в садочку.

Будьте тут в живім куточку.

Учениця: - Поки ще не скресла річка.

                     Вам в басейні є водичка.

Учень: - Всі дорослі і малята.

               Раді вам допомагати.

Учениця: - Справжні друзі нам птахи.

Птахи (разом): - Вам спасибі, дітлахи!

Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,

                  Чи ви бачили таке?

           Дружать з дітками птахи.

                   А з птахами дітлахи.

                   Що ж мені тепер робити?

                   Буду з ними теж дружити!

Автор: Скільки б снігу не було.

 Весна прийде у село.

Буде радісно птахам.

Буде добре дітлахам.

Будуть всі батьки радіти,

Що такі  в них чуйні діти.

             Будуть горді вчителі:

             Гарні діти на селі!

Переглядів: 242 | Додав: pedagog_zp | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Годинник
Кнопка сайту
Форма входу

Інф
Друзі сайту
Альтернативный текст
КРИНИЧКА
Школьный дворик Рудаковой Лидии Сайт Лілії Калашнікової Перша сходинка школяра
Описание сайта


odetochkah.ru

Наші нагороди
Статистика
Пошук
Архів записів
Календар
«  Жовтень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

panorama.at.ua © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz